Запропоновано науково-методичний підхід вибору маршруту з мінімальною прогнозованою кількістю ДТП серед декількох можливих маршрутів, які пов’язують пункти відправлення та призначення, який ґрунтується на трьох кроках: на першому кроці будується орієнтований граф, який включає пункти відправлення, доставки та проміжні пункти, які поєднані ребрами з вказаними відстанями між пунктами; на другому кроці для кожного ребра розраховується прогнозована кількість ДТП, як добуток відстані, яку має проїхати вантажівка дорогою певного регіону на показник ДТП, який розраховано для даного регіону; на третьому кроці визначається маршрут з мінімальною прогнозованою кількістю ДТП. Особа, яка приймає рішення, може керуватися двома стратегіями: перша стратегія – вибір найкоротшого шляху доставки – при цьому мінімізуються витрати на доставку; друга стратегія – вибір маршруту з мінімальною прогнозованою кількістю ДТП – при цьому мінімізуються показники аварійності. В дослідженні сформульовано задачу багатофакторної оптимізації за відстанню та за прогнозованою кількістю ДТП й запропоновано її Парето-оптимальний розв’язок. Запропонований метод може бути корисним в діяльності транспортних та логістичних підприємств при обґрунтуванні найбільш безпечних маршрутів з доставки вантажів з урахування важливості мінімізації витрат на доставку. В програмне забезпечення інтерактивних карт та навігаційних систем входять широко відомі методи визначення найкоротшої відстані, маршруту з найменшим часом, або маршруту з уникненням «заторів». Пропонується розглянути питання щодо додавання алгоритму, який розроблено за запропонованим методом вибору маршруту з мінімальною прогнозованою кількістю ДТП, як одної з альтернатив вибору оптимального маршруту.
Ключові слова: прогнозована кількість ДТП; вибір маршруту, доставка вантажів, Парето-оптимальність маршруту, регіональна кластеризація.
Предложен научно-методический подход выбора маршрута с минимальным прогнозируемым количеством ДТП среди нескольких возможных маршрутов, которые связывают пункты отправления и назначения, основанный на трех шагах: на первом шаге строится ориентированный граф, включающий пункты отправления, доставки и промежуточные пункты, которые соединены ребрами с указанными расстояниями между пунктами; на втором шаге для каждого ребра рассчитывается прогнозируемое количество ДТП, как произведение расстояния на показатель ДТП, рассчитанный для данного региона;на третьем шаге определяется маршрут с минимальным прогнозируемым количеством ДТП. Лицо, принимающее решение, может руководствоваться двумя стратегиями: первая стратегия – выбор кратчайшего пути доставки – при этом минимизируются затраты на доставку; вторая стратегия – выбор маршрута с минимальным количеством ДТП – при этом минимизируются показатели аварийности. В исследовании сформулирована задача многофакторной оптимизации по расстоянию и по прогнозируемому количеству ДТП и предложено ее Парето-оптимальное решение. Предложенный метод может быть полезным в деятельности транспортных и логистических предприятий при обосновании наиболее безопасных маршрутов по доставке грузов с учетом важности минимизации расходов на доставку. В программное обеспечение интерактивных карт и навигационных систем входят широко известные методы определения кратчайшего расстояния, маршрута с наименьшим временем, или маршрута с предотвращением «пробок». Предлагается рассмотреть вопрос о добавлении алгоритма, который разработан по предложенному методу выбора маршрута с наименьшим риском ДТП, как одной из альтернатив выбора оптимального маршрута.
Ключевые слова: прогнозируемое количество ДТП, выбор маршрута, доставка грузов, Парето-оптимальность маршрута, региональная кластеризация